Скло уявляє собою рідину, яка знаходиться в застигнутому стані. Це – аморфна речовина, яка не має в твердому стані властивості кристалічної речовини. Основними компонентами, які утворюють скло, є кварцевий пісок (69-74%); сода (12-16%); вапняк та доломіт (5-12%) та в невеликих процентних співвідношеннях деякі інші компоненти. Крім основних сировинних компонентів можна вводити різні домішки, наприклад, для фарбування скла в бажаний колір або для зміни інших властивостей скла. Технологія отримання листового скла в основному базується на двох способах: Фурко та Флоат.
1902 року Еміль Фурко розробив метод машинної витяжки скла. При цьому способі скло витягується зі скловареної печі у вигляді безперервної стрічки через прокатні валки, поступає до шахти охолодження, де розрізається на окремі листи. На сьогоднішній день в Європі метод Фурко майже не застосовують, його витіснив більш досконалий Флоат-метод.
Флоат-метод був розроблений в 1959 році фірмою «Пілкінгтон». При цьому процесі скло поступає з печі плавлення в горизонтальній площині у вигляді пласкої стрічки через ванну з розплавленим оловом на подальше охолодження та віджиг. Перевагами цього метода у порівнянні з усіма іншими є:Найбільший розмір отриманого скла, як правило, складає 5000-6000 мм x 3210 мм, а товщина листа може бути від 2 мм до 25 мм.
В масі скла, яке випускається, останнім часом значно збільшується частка функціонального (з особливими властивостями) та декоративного скла. Пов’язано це з тим, що звичайне скло, яке застосовується в архітектурі, не відповідає сучасним вимогам. На теперішній час до нього пред’являються надто високі вимоги з тепло збереження, механічної міцності, спектральному діапазону випромінювання, яка пропускається, та інше.
Флоат-метод дозволяє надавати склу деякі необхідні властивості на стадії його виробництва. Асортимент скла, яке випускається у теперішній час, настільки широкий, що може здивувати непідготовленого споживача. Деякі сорти скла випускаються під власними іменами. Для того, щоб зорієнтуватися в цьому різноманітті та зробити правильний вибір необхідно чітко уявляти, в яких умовах буде експлуатуватися те чи інше скло. Так, наприклад, використання тонованого в масі скла з коефіцієнтом пропускання менше, ніж 50% в якості облицювального фасадного скління не рекомендується. Адже в спекотний сонячний день панелі з нього можуть нагріватися до температури 80-90 С та вище, що створить великі температурні напруги, які можуть привести до руйнування панелі з усіма витікаючи ми звідси наслідками. В цьому випадку необхідно використання спеціальних загартованих, армованих та ламінованих стекол.
У споживачів спостерігається повсюдне захоплення тонованим (таким, що має різний колір склом) склінням. В Європі від даної моди відмовилися. Це пов’язано з багатьма причинами. Одна з них відмічалася вище, друга полягає в тому, що спектральний склад освітлення сильно відрізняється від природного і погано впливає на самопочуття людей. За великого ступіня скління, люди, які знаходяться всередині приміщення, втрачають почуття часу, а також в них псується зір.
Отже, вибір скла повинен визначатися не тільки естетичними міркуваннями, але і оптико-енергетичними характеристиками скління і його біологічним впливом.
Щоб грамотно застосовувати сучасні види будівельного скла, необхідно розуміти, що таке сонячне випромінювання.
Розглянемо основні складові сонячного випромінювання:Світлові промені частково відображаються склом, частково поглинаються і частина з них потрапляє всередину приміщення, для чого, власне, і існує скління (рис. 1). Коефіцієнт світло пропускання скла від 88% (для звичайного полірованого скла) до 19% (спеціального).
Пряма сонячна енергія (короткі хвилі) – це невидима частина спектра, вона також частково відображається склом (особливо темним, пофарбованим), а частина її проходить всередину приміщення. Сонячний фактор (СФ) складається з енергії прямого проходження I і енергії, яку поглинуло скло, II, яке воно передає всередину.
Косвенная солнечная энергия (длинные волны) передается тремя путями:Надаючи склу певні властивості (створюючи різні типи скла) можна впливати на проникнення до приміщення того чи іншого виду світлової енергії.
1902 року Еміль Фурко розробив метод машинної витяжки скла. При цьому способі скло витягується зі скловареної печі у вигляді безперервної стрічки через прокатні валки, поступає до шахти охолодження, де розрізається на окремі листи. На сьогоднішній день в Європі метод Фурко майже не застосовують, його витіснив більш досконалий Флоат-метод.
Флоат-метод був розроблений в 1959 році фірмою «Пілкінгтон». При цьому процесі скло поступає з печі плавлення в горизонтальній площині у вигляді пласкої стрічки через ванну з розплавленим оловом на подальше охолодження та віджиг. Перевагами цього метода у порівнянні з усіма іншими є:
- стабільна товщина скла
- висока якість поверхні скла, яка не потребує подальшої поліровки
- відсутність оптичних дефектів у склі
- висока продуктивність
В масі скла, яке випускається, останнім часом значно збільшується частка функціонального (з особливими властивостями) та декоративного скла. Пов’язано це з тим, що звичайне скло, яке застосовується в архітектурі, не відповідає сучасним вимогам. На теперішній час до нього пред’являються надто високі вимоги з тепло збереження, механічної міцності, спектральному діапазону випромінювання, яка пропускається, та інше.
Флоат-метод дозволяє надавати склу деякі необхідні властивості на стадії його виробництва. Асортимент скла, яке випускається у теперішній час, настільки широкий, що може здивувати непідготовленого споживача. Деякі сорти скла випускаються під власними іменами. Для того, щоб зорієнтуватися в цьому різноманітті та зробити правильний вибір необхідно чітко уявляти, в яких умовах буде експлуатуватися те чи інше скло. Так, наприклад, використання тонованого в масі скла з коефіцієнтом пропускання менше, ніж 50% в якості облицювального фасадного скління не рекомендується. Адже в спекотний сонячний день панелі з нього можуть нагріватися до температури 80-90 С та вище, що створить великі температурні напруги, які можуть привести до руйнування панелі з усіма витікаючи ми звідси наслідками. В цьому випадку необхідно використання спеціальних загартованих, армованих та ламінованих стекол.
У споживачів спостерігається повсюдне захоплення тонованим (таким, що має різний колір склом) склінням. В Європі від даної моди відмовилися. Це пов’язано з багатьма причинами. Одна з них відмічалася вище, друга полягає в тому, що спектральний склад освітлення сильно відрізняється від природного і погано впливає на самопочуття людей. За великого ступіня скління, люди, які знаходяться всередині приміщення, втрачають почуття часу, а також в них псується зір.
Отже, вибір скла повинен визначатися не тільки естетичними міркуваннями, але і оптико-енергетичними характеристиками скління і його біологічним впливом.
Щоб грамотно застосовувати сучасні види будівельного скла, необхідно розуміти, що таке сонячне випромінювання.
Розглянемо основні складові сонячного випромінювання:
- Ультрафіолетові промені (довжина хвилі 280-380 нм);
- Видиме світло (довжина хвилі 380-780 нм);
- Короткі хвилі (довжина хвилі 780-2480 нм);
- Довгі хвилі (довжина хвилі 2480 і більше).
Пряма сонячна енергія (короткі хвилі) – це невидима частина спектра, вона також частково відображається склом (особливо темним, пофарбованим), а частина її проходить всередину приміщення. Сонячний фактор (СФ) складається з енергії прямого проходження I і енергії, яку поглинуло скло, II, яке воно передає всередину.
Косвенная солнечная энергия (длинные волны) передается тремя путями:
- Теплопровідність
- Конвекція
- Теплове випромінювання
- 2/3 втрати тепла через скло відбувається за рахунок теплового випромінювання і 1/3 за рахунок теплопровідності і конвекції.